Минув нестерпно-нескінченний день…
Для багатьох він став, на жаль, останнім.
Знов сіло сонце під пісні сирен,
Зловісних, як у міфах стародавніх.
Звикаємо поволі ми до них…
Все менше шкіл вцілілих і будинків…
Та найстрашніше з усіляких лих –
Це чути, як ридають українки.
Вони, немов поранені птахи,
Кричать синів ховаючи і доньок;
І мимо волі згадують гріхи,
Які робили ще до похоронок.
Слова недобрі, наче стусани,
Боліли у серцях дітей роками
Та попри все, у дні страшні війни
Син став на захист і сестри, і мами…
А другий син… Йому в цей світ прийти
Завадив мамин співучасник-вбивця…
Бог бачив все. Він вбивць не захистить,
А за невинно вбитого помститься.
Бо тільце розшматоване його
По-людськи навіть і не поховали.
А, може, це за хлопчика того
Година помсти Божої настала?
Минає ще один жахливий день,
Та жах суцільний можна зупинити -
Молитва каяття під час сирен
Творить дива і може світ змінити.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Да не будет этого с тобою - Роман Щетенко Поленился идти на Евангелизацию. Открыл Библию, Евангелие от Марка 8 глава, с середины.. и меня очень обличило слово, которое сказал Господь Петру - отойди от Меня сатана.. потому что ты думаешь не о том, что Божье, а о том, что человеческое. Кто положит душу свою ради Меня и Евангелия, тот сбережет ее..
К каждому приходит дьявол, и шепчет - да не будет этого с тобою.. какое Евангелие, какая благая весть? Посиди дома, в тепле и уюте. В этом нет никакой благодати и пользы, ты итак много работаешь и своих забот хватает! Тебе это не нравится, это не по душе, ты не умеешь говорить с людьми, и вообще, ты же не сектант какой-нибудь!
