Несу до людини тривоги і біль свій,
Свій сумнів і радість і розчарування.
Та Бог, Всемогутній,Всевладний, Всесильний
Повинен стояти на першому плані.
До Господа клич- Він велике покаже;
Він милість і ласку покаже Свою;
Й покаже тобі навіть і недосяжне,
Якщо вознесеш ти молитву твою.
Чи ж є для Творця щось тяжке, неможливе?
Чи ж є якісь межі у діях Його?
Христос переміг все - і це лиш важливе
Для всього життя, для ходіння мого.
Лиш Бог дає сили і міцність народу,
Хто все у молитві Йому довіряє.
Не має ні сили, ні міці, ні плоду
Лиш той, хто життя по Христу не звіряє.
Ісус є дорога, то йдіть лише нею.
Лиш правду Христову ви завжди творіть,
Щоб гріх не ставав нам гіркою межею
І не заважав в нас Ісусові жить.
Хай всі почуття,бажання і дії,
Всі наші надії від Бога ідуть.
Тоді лиш отримаєш все ти просиме,
Коли Божим Сином наповниш всю суть.
Творцю не потрібні слова пишнозвучні,
І багатослів"я не треба Йому.
Молитва відверта у ціль свою влучить,
Хто серце усе довіряє Христу.
Тож Богу довіртесь немов малі діти.
син Божий нехай владарює в серцях
Й навчить, як належить, усі нас, молитись
І жить переможно, щоб зник всякий страх.
Сердечні слова прийми від нас,Боже,
Всю щиру подяку і нашу любов
За те, що для нас Ти зробити все можеш-
Ісус, наш Спаситель, весь гріх поборов!
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 4050 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крик души : Одинокая женщина... (Беседа первая) - Сергей Сгибнев Одинокая женщина. Этим сказано все:
Окруженье и взгляды; поведенье ее,
Настроенье изменчиво, не ухватишь за нить.
Одинокая женщина…. Ну, кого же винить?
Почему одинокая? Ведь, на зависть другим,
Ты взяла и характером, да и всем остальным.
Только жизнь все не клеится, а идет стороной –
Тот любимый, единственный строит счастье с другой.
Одинокая женщина, как чужая жена –
На минуту желанная, а потом не нужна.
Счастья хочется женщине, только где же возьмешь?
Получается, вроде бы, понарошку живешь.
Это стихотворение Ларисы Беккер я прочитал в письме одной моей знакомой. Уверен в одном – это не поэзия «О…» – это крик. Крик одинокого сердца! Как много их вокруг, вот таких одиноких женщин и мужчин, у которых есть, казалось бы, все, а вот «жизнь все не клеится, все идет стороной…»!!
