Прочитавши це оповідання, якась ясновельможна й мила пані написала мені листа, що аж кипів від обурення:
«Я вже давно стежу за вами. А радше за тим, що ви напослідили на цьому сайті. То ви дозволили собі оприлюднити якийсь там «Сто первый километр», не соромлячись поважної публіки, то – який жах! – випустили на шпальти сайту оцих «Кошек-мышек».
Ви, бачу, Бога не боїтеся. Ваш Миров – така гидота, такий бридкий, такий винахідливий на тортури, що йому позаздрив би наглядач у Бухенвальді. Майже всі інші персонажі, навіть кіт, змагаються з Мировим у жорстокості. А деякі: Айя і Тая – в аморальності.
Вам що – не дають спокою лаври отих численних телевізійних жахіток? Люди вже, перенаситившись, відвертаються від них. А ви навіть оплески не зірвете.
Одне мене врадувало: що Миров – то потворний плід вашої хворобливої уяви. І не більше.
З неповагою – …»
Ім’я і прізвище цієї пані замінюю трьома крапками: не дай Боже – ще й овацію зірве своєю інвективою. Одначе тон листа й звинувачення на мою адресу, що містяться в ньому, зобов’я зують мене дати цій милій пані відповідь. Гадаю, вона зацікавить усіх, хто читав оповідання «Кошки-мышки».
Перед усього – щодо аморальності. Лише немовлята й святі аморальні. Перші – тому, що не встигли засвоїти жодної моралі. Другі – тому, що місце моралі заступила віра. У «Кошках-мышках» ні перших, ані других нема. А ті, котрі присутні в ньому і, тим паче, дійові – всі моральні. На свій лад. Навіть Рекс, навіть Капітан.
Що ж до майора Мирова, то він не мій: я лишень видавець оповідання, про що писав у передньому слові до «Сто первого километра…» Майор – і не витвір автора оповідання. Миров, він – совєцький, він – продукт того ладу, що й донині гикається нам у різних органах, себто у владі й урядуванні. Миров, він – дияволів, бо, як мовиться в Біблії, переможений є раб переможця (Другий лист ап. Петра, розд. 2, текст 19).
Поділяю обурення вельмишановної пані, навіть її відразу. І тішуся: ця реакція свідчить про те, що автор оповідання досяг естетичної мети, яка стояла перед ним підчас письма. Оповідання не для розчулених, не для слабких серцем, а для сильних духом, з чулими серцями.
Автор не зазіхає на лаври, а позивається до сумління. Що ж до вподобань, то кому – Шаламов, а кому – якийсь там Кіркоров.
Таке враження, що автор свідомо обмежує себе. Таке враження, що образ вельмишановної пані опонентки остерігав його від показу свинцевої мерзоти (М. Горький) совєцького буття.
Люба Ви наша, розчулена, прошу Вас заплющити очі на те, щО я (не автор) покажу зараз не Вам – іншим людям, вразливим, а проте стійким. Мені довелося бачити – краще б таке не бачити і зовсім було б добре, якби не було такого: зек, доведений до відчаю непосильною працею та спонуканням до наднормової роботи, підійшов до циркулярки, що скажено оберталася, зігнув ліву руку, правою стиснув зап’ястя і – під диск. І відтяту – в писок начальникові:
– На, подавися! А я – на санчасть… – І знепритомнів.
Якщо мене не зраджує пам’ять, здається, сам Олександр Ісайович казав, що на території ГУЛАГа могло б розміститися п’ятеро Левів Толстих або сотня Солженіциних. Від себе додам: ще й для цього оповіданнячка – «Кошки-мышки» – знайшлося б місце.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Архимандрит Даниил (Сарычев) - Девятова Светлана 8 сентября 2006 года в 22 часа 45 минут мирно отошел ко Господу старец Даниил, старейший насельник московского Донского монастыря архимандрит Даниил (Сарычев).
В конце апреля 2006 года мне посчастливилось встретиться с архимандритом Даниилом. (К старцу Даниилу уже почти никого не пускали, после болезни он был очень слаб.) К весне 2006 года книга о православных старцах уже была сдана в московское издательство «Артос-Медиа», мы приступили к работе над второй частью о православных старицах. Рассказывая о схимонахине Любови, мы планировали упомянуть и о том, что блаженная старица Любовь в 1995 году встречалась с архимандритом Даниилом, хотелось немного рассказать и самом старце Данииле. Отцу Дмитрию Шпанько удалось договориться о встрече, но в самый последний момент встречу отменили, но дозвониться до меня и сообщить об этом не смогли, поэтому 30 апреля я приехала в монастырь (заранее), но в назначенный час никого не встретила. Я долго молилась у раки Святителя Тихона, и уверена, что именно по молитвам святого, спустя 2 часа попала в келью старца Даниила, где, по милости Божией, удостоилась получить благословение великого старца, и разделить праздничную трапезу с ним и его духовными чадами.
Нужно признаться, что за три дня до этого, во время обострения язвенной болезни, я не могла вообще принимать пишу, укрепляла себя лишь святой водой, просфорой, да монастырскими сухариками. Старец Даниил благословил есть вместе со всеми, по послушанию съела всё и исцелилась. (В тот день вечером я ждала очередного приступа боли, но всё прошло, на утро я могла уже кушать всё спокойно.) Слава Богу, за всё!
Вечером 21 сентября 2006 года, когда очерк о старце Данииле был в основном готов, внезапно наступило полное изнеможение - долго молилась лёжа, когда силы начали возвращаться, встала, подошла к шкафу с иконами и ощутила благоухание. Благоухала в правом нижнем углу бумажная икона Донской Божией Матери, купленная примерно в конце1991- начале 1992 года в Донском монастыре. (На обратной стороне иконы было написано –«400 лет основания Свято-Донского Ставропигиального монастыря (1591-1991г.г.)». Эта бумажная икона и Курская-Коренная икона Божией Матери «Знамение» (которую мне удалось в своё время приложить к чудотворной иконе), чудом уцелели во время пожара в 1995 году, когда от зажжённой свечи сгорели у меня дома на полке даже иконы приклеенные к деревянной основе. Взглянув на обратную сторону иконы, я вспомнила, как пятнадцать лет назад впервые пришла в Донской монастырь и подошла, как и все верующие, находящиеся около храма, к старцу Даниилу, который только что вышел из храма (в это время многие верующие устремились к нему и стали просить благословения). Благодарю Господа, что удостоилась встретиться со старцем Данилом вновь весной 2006 года.
